Більшість українських дітей, які знайшли притулок у Латвії після повномасштабного вторгнення, виражають сильне бажання повернутися на батьківщину. Це повідомляє Наталія Урус, психологиня Українського дому в Латвії, яка розповіла Укрінформу про їхні переживання та потреби.
Вона підкреслила, що діти не відчувають себе втраченими та потребують підтримки в адаптації. Урус визнала, що переживання українських дітей пов’язані з травматичним досвідом, зокрема, з інформацією про потенційне неможливість повернення батьків, та високим рівнем посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Діти, які раніше жили в комфортних умовах, стикаються з додатковими труднощами, такими як мовні бар’єри, булінг з боку представників російської громади, та відчуття відсутності підтримки. Урус зазначає, що деякі діти переживають через негативне ставлення батьків, які переживають війну, та переймають їхні емоції.
Офіційні представники Латвії та навчальні заклади реагують на скарги про булінг, і поліція, соціальні служби також надають допомогу. Проте, за словами Урус, значна кількість дітей потребує додаткової підтримки у адаптації та подоланні психологічних травм.
Психологиня закликає батьків бути відкритими з дітьми, звертатися за професійною допомогою у разі виявлення змін у поведінці – замкнутості, агресії, проблем зі спілкуванням, тривалого перебування в Інтернеті, порушень сну та харчування, небажання виходити на вулицю або страждань від нічних кошмарів.
Рада ЄС нещодавно затвердила рамки для підтримки переміщених українців, які сприятимуть їхньому поверненню додому, коли це буде безпечно, та забезпечать поступовий перехід до інших видів проживання для тих, хто має на це право.
Коментування закрито.