Пам’ять про Андрія Волощука: Захисник України віддав життя на Куп’янщині

Андрій Волощук, житель села Сваричів Рожнятівської громади на Івано-Франківщині, загинув, захищаючи Україну. Про його смерть брат Богдан повідомив 21 грудня – за два тижні після втрати зв’язку з воїном, що захищав Куп’янськ. “Війна принесла великий біль у нашу громаду. Ми втратили захисника України – Волощука Андрія Богдановича. Позивний – “Мольфар”. Старший кулеметник розвідувального батальйону в складі “Хартії”. Андрій був зовсім молодим – лише нещодавно виповнилося 23 роки. Попереду було життя, мрії, плани, але він обрав інше – стати на захист України”, – написав Богдан.

Андрій Волощук став бійцем Сил оборони у жовтні 2024 року, добровільно підписавши контракт. Він покинув роботу керівника відділення Нової Пошти у Львові, щоб продовжити справу брата Олега, який загинув на Бахмутському напрямку у листопаді 2022 року. “Для Андрія це був вибір серця, честі та пам’яті. Він виконував бойові завдання під вогнем, виходив з небезпечних ситуацій, збивав ворожі FPV-дрони та залишався поруч із побратимами”, – пояснив Богдан.

2 грудня “Мольфар” зустрів на фронті своє 23-річчя, а менш ніж за тиждень пішов у вічність. 7 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання, Андрій загинув поблизу міста Куп’янськ Харківської області. Його життя обірвала ворожа сейсмічна міна ПОМ-3. Два брати, одна любов до України, одна боротьба – до кінця. Боротьба – ціною власного життя, як написав Богдан.

На сторінці Богдана у Фейсбуці люди висловлюють співчуття та скорботу. «Світла і вічна пам’ять захиснику нашому….Невимовна біль за таке молоде життя…за зруйновані долі…навіки в пам’яті два братики як хоробрі серця…», – написала Аллуся Креховецька. «Щирі співчуття родині з приводу такої непоправної втрати. Загибель молодого життя – це невимовний біль, а коли горе приходить у дім не вперше, слів стає ще менше», – висловилася Zinoviya Melnyk. «Світла і вічна пам’ять Андрійкові! Невимовний біль і жаль стискає серце… Ще одне молоде життя віддане за волю і незалежність України, ще одна доля зруйнована клятою війною, ще одне щире серце перестало битися!.. Пішов у засвіти не тільки добрий брат, друг, побратим, товариш, … ,а й мудрий, чуйний і ввічливий юнак, сусід, одним словом – Божа дитина…», – журиться Maria Kanjuk. Вічна пам’ять і шана Герою!