Він виховав двох Героїв України, яким це звання держава надала посмертно. Пластун-сеніор, солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Андрій Буда загинув 10 грудня 2025 року під час бойового завдання в с. Свято-Покровське Бахмутського району. Він був легендою Пласту, двоє його вихованців – Віталій Дерех та Віктор Гурняк – мають звання Герой України посмертно.
До його виховання долучився на початку 1990-х років. Був новаком, згодом юнаком гуртка «Сірі Вовки» 29 куреня ім. Ю. Старосольського, відтак перейшов до 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Пластову присягу склав 1 грудня 1998 року, здобувши ступінь розвідувача. Був активним учасником пластового життя, організатором та співорганізатором низки вишколів, таборів, змагань та заходів. Його діяльність включала розвиток мандрівництва, зокрема через крайовий табір «Говерля».
Андрій був мінімалістом, від пластового однострою та наплічника з «колобком» до легкого ходіння в горах без карти та компаса. У 2014 році він брав участь в обороні рідного краю. Як повідомляв Юрій Юзич, він був «найкращим виховником Національної скаутської організації України Пласт», виховав гурток юнаків, двох з яких відзначені найвищим державним відзначенням. Він завжди був серед тих, хто не міг сидіти в хаті, коли вірність Батьківщині потребувала.
Під час служби в 10-й гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» Андрій брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська, слугував водієм кулеметного взводу, та тривалий час працював у роті вогневої підтримки. За період участі в АТО і повномасштабного вторгнення отримав сім відзнак та медалей. Проте формально служив водієм, а фактично – три роки у роті вогневої підтримки.
Одного з вихованців, Тарас Волянюк, написав: «Ми просто закінчуємося…». Андрій був знаним мандрівником та дослідником історії. Він працював вчителем історії в школі №12 міста Тернополя, а також менеджером з продажів та в книгарні «Є». Після початку антитерористичної операції в 2014 році він зголосився до сил оборони України, став бійцем 6-го батальйону ТрО Тернопільської області («Збруч»), брав участь в обороні Маріуполя та служив на Херсонщині. Одного із друзів, Володимира Горона, Андрій пам’ятав як філософа, а волонтерка Дарця Веретюк назвала його «прямим і простим» та «чеснотою». Похорон Андрія Буди відбувся 14 грудня 2025 року на Пантеоні Героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.
Коментування закрито.