Інакшого шляху він не міг обрати. Дмитро Островський загинув на передовій на початку грудня. Він пішов на війну добровольцем у 18 років, відклавши навчання, спорт та цивільне життя. Воїн не раз отримував поранення в боях, проте щоразу повертався на фронт, до побратимів… Про загибель Дмитра повідомили у Національному університеті фізичного виховання та спорту України – військовий закінчив виш щойно у 2025 році.
«З глибоким сумом повідомляємо про загибель Дмитра Островського, бійця полку «Азов», відомого під позивним «Соєр» (2004-2025). Дмитро з дитинства був цілеспрямованим та сильним духом. З 10 років займався футболом, неодноразово демонструючи волю до перемоги та справжній спортивний характер. У нашому університеті він навчався на кафедрі оздоровчо-рекреаційної рухової активності», – розповіли в університеті.
Хлопець виріс у родині військового: його батько ветеран АТО, який повернувся на фронт на початку повномасштабної війни. Дмитро продовжив його шлях і став добровольцем навесні 2023 року. Мама Наталія так розповідала про шлях сина на війну: «Дмитро повідомив мені про рішення піти добровольцем за годину до виходу з дому – вже для від’їзду на полігон. Перед цим спокійно і буденно відсидівши пари в універі. А за кілька тижнів до цього (як вже згодом з’ясувалося) успішно пройшовши співбесіду, психологічні тести, іспит з фізо в рекрутцентрі. В шафі вже був зібраний рюкзак. Я працювала за ноутом, коли Дмитро спитав, чи маю я хвилинку, бо є «сімейна розмова». («Сімейна розмова» відтоді наш сімейний мем) Я не мала хвилинки, але очі від монітору підвела. Далі все як в тумані». Син аргументував своє мовчання: «Чим раніше б я тобі сказав – тим довше б ти плакала, мам». «Я не мала часу на «взяти себе в руки і вести себе достойно», тому в хід пішли емоції, недолугі спроби «все обговорити» та банальні аргументи, за якими насправді ховалося природне бажання мами – залишити свою дитину в безпеці. Аргументи типу «надто юний вік» (господи, я досі кімнату Дмитра називаю «дитячою»), «хтось же має відбудовувати країну», «повна відсутність досвіду», «а що з інститутом?», «а з футболом?» і таке інше, за що тепер мені навіть трохи соромно», – написала мама військового.
Пані Наталія пригадує, що Дмитро тоді сказав: мовляв, яке значення має вік – 18 чи 40? Адже в сорокарічного чоловіка теж є мама, яка так само не хоче, щоб її дитина йшла на війну. А ще у нього є дружина і діти… «Відбудовувати країну?.. Мам, за яким принципом ти визначила, хто має воювати, а хто відбудовувати?.. Як я попав в категорію «відбудовників»? А я знаю як – тому що я твій син, от і все…. Мам, вибач, але ж я не дозволу твого прошу. Я прошу підтримати моє рішення», – переказує мама Дмитра. «На кожне «мам» крити було нічим, – визнає вона. – На полицях «в дитячій» абсолютно всі книги були проти мене. Ми самі ці книги купували своїм дітям. Ми саме такими ж і хотіли бачити наших дітей – сміливцями з гідністю без компромісів. І вони ними взяли і стали». У березні 2025 року, на День добровольця, пані Наталія написала: «Ніхто не готовий до війни. Ніхто не народжений для війни. Але абсолютно всі чекають на Перемогу. І хтось має її здобувати – і добре вийде це тільки у тих, хто щиро, добровільно готовий пройти цей шлях. З Днем Добровольця. Уклінно дякую!» Дмитру Островському був лише 21 рік… Шана і слава Герою! Фото: Фейсбук-сторінка Наталія Кулбачук, Строкаті Єноти
Коментування закрито.