Руслан Перлик, народився 10 березня 1988 року в селищі Володимирівка Волноваського району Донецької області. Він був першою дитиною в родині та активно допомагав у вихованні двох рідних та двох двоюрідних братів. Згадуючи про юність Руслана, його вчителька Оксана Миколаївна Рязанцева, зазначала, що він був старанним, працьовитим, надзвичайно добрим, щирим і веселим хлопчиком, який любив життя, друзів, маму й бабусю. Руслан був відомий як вірний та надійний друг та товариш, який завжди займався самовдосконаленням. Він любив читати та цитував Наполеона Гілла, одного із творців сучасного жанру книг із саморозвитку, стверджуючи: «Успіх не потребує пояснень. Невдача не визнає жодних алібі».
Після закінчення школи в 2002 році Руслан переїхав до Донецька та вступив до будівельного технікуму. Після отримання диплому у 2008 році, він був призваний до лав Української армії та прослужив у 25-й повітряно-десантній бригаді. Згодом Руслан демобілізувався та вступив до Донецького політехнічного інституту, паралельно працюючи гірником на шахті № 3. У 2017 році він переїхав до Києва, де працював різноробочим та згодом став начальником відділу в магазині. З літа 2021 року Руслан був керівником відділу у Вишгороді на Київщині.
У 2022 році Руслан Перлик добровільно приєднався до лав добровольців та загинув 29 квітня 2022 року під час боїв поблизу села Курулька Барвінківського району,Харківської області. Йому назавжди було 34 роки. Руслан Перлик посмертно нагороджений орденом «За мужність III ступеня» та орденом «Хрест Героя». Пам’ять Героя навіки в серцях!
Коментування закрито.